Свята Тамара походила зі знатного роду Багратіонів, який, за переказами, сходив до самого царя Давида. Її батько Георгій 1178 року проголосив свою дочку царицею. Через 7 років він помер. З цього моменту почалося правління святої.
Коли свята Тамара зійшла на престол, то сказала: «Я — батько сиріт і мати вдовиць». Цей вислів визначила все її правління.
Автор біографії Тамари залишив такий опис юної цариці: «Правильно складене тіло, темний колір очей і рожеве забарвлення білих ланіт; соромʼязливий погляд, <…> приємна мова, веселе і далеке від усякої розвʼязності мовлення, яке тішить слух, позбавлена всякої порочності розмова»
Цариця почала своє правління з кадрових перестановок. Вона змістила правителів і воєначальників, які зловживали владою, призначивши замість них інших. Вона звільнила Церкву від оподаткування, полегшила долю селян.
У 1185 році патріарх запропонував правительці вийти заміж. Для цього на Русь відправили посольство. Незабаром воно повернулося разом з Георгієм, сином князя Андрія Боголюбського. Тамара запевняла своє оточення, що з весіллям треба б почекати. Адже потрібно ще зрозуміти, що це за людина. Але придворні наполягли на своєму. На жаль, побоювання мудрої цариці справдилися. Георгій виявився небайдужим до спиртного, здійснюючи «багато непристойних справ». Два з половиною роки Тамара терпіла його грубе поводження, всіляко намагаючись напоумити чоловіка. Усе було марно. Їй довелося розлучитися зі своїм чоловіком.
Довгий час свята думала залишатися вдовою за живого чоловіка, але заради спадкоємця погодилася повторно вийти заміж — за осетинського царевича Давида. Цей шлюб виявився щасливим, і незабаром Грузія побачила свого майбутнього правителя.
У період царювання святої Тамари країна досягла піку своєї слави і могутності. Цариця була справедливим суддею. Її працьовитість, державний талант, християнське співчуття визначили «Золоту епоху» Грузії.
Вона успішно зупинила навалу халіфа Абу-Бакра, який, зібравши величезне військо із Індії, сподівався поживитися багатствами Грузії. Та сама доля спіткала й іншого загарбника — султана Рукн-ад-Діна.
Відразу після сходження на престол Тамара приділила пильну увагу влаштування єдиного богослужбового уставу і церковного канону. Вона закликала всіх богословськи освічених людей, знавців Закону Божого, єпископів і священників приїхати до міста Картлі. Тут незабаром відбувся загальний Собор, на якому була присутня і сама цариця.
Перед смертю цариця Тамара встигла закінчити всі необхідні державні справи й розпорядитися з основних церковних і монастирських питань. Несподівано її вразила невідома хвороба. Лікарі виявилися безсилими. Уся країна вимолювала свою царицю, проте 18 січня 1213 року велика правителька мирно померла.
Про точне місце поховання святої Тамари досі точаться суперечки серед істориків та археологів.
| Преподобный Антоний Печерский и древнерусский Афон | <-- | --> | Пророк Єремія |
