Преподобний Пафнутій Боровський народився 1394 року в селі Кудинові, недалеко від Боровська, і у Хрещенні був названий Парфенієм. Його батько Іоанн був сином охрещеного татарина-баскака Мартина, мати Парфенія носила імʼя Фотинія. У двадцять років Парфеній залишив рідну домівку і в 1414 році прийняв постриг з імʼям Пафнутій у Покровському монастирі на Високому від настоятеля Маркела. Багато років подвизався чернець Пафнутій в обителі. Коли помер настоятель монастиря, братія обрала його ігуменом. Святитель Фотій, митрополит Київський, висвятив преподобного у священний сан (близько 1426 року).
Тридцять років провів преподобний у Покровській обителі, де був і настоятелем, і старцем-духівником. На пʼятдесят першому році життя він тяжко захворів, залишив ігуменство і прийняв велику схиму. Після одужання в день святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 1444 року, преподобний пішов із монастиря й оселився з одним ченцем на лівому березі річки Протви біля впадання в неї річки Істерьми. Незабаром на нове місце до нього стала збиратися братія. Число ченців швидко зростало. Був побудований новий камʼяний храм замість колишнього деревʼяного на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У розписі храму брав участь найкращий іконописець того часу Діонісій та його помічники. Преподобний Пафнутій подавав приклад братії, ведучи суворе життя: келія його була найбіднішою із всіх, із їжі він брав найгірше. У понеділок і пʼятницю не їв зовсім, а в середу тримався сухоядіння. Із загальних робіт преподобний обирав найважчі: рубав і носив дрова, копав і поливав город, водночас першим приходив на церковну службу.
Преподобний Пафнутій користувався глибокою любовʼю і пошаною не лише братії свого монастиря, а й інших обителей. Промислом Божим в обитель до преподобного був направлений двадцятирічний юнак Іоанн Санін. Випробувавши прибулого, преподобний постриг його в чернецтво з імʼям Іосиф. Згодом преподобний Іосиф Волоцький, який твердо зберігав чистоту православної віри, очолив боротьбу проти єресі жидовствуючих, засудженої на Соборі 1504 року. На цей подвиг молодого ченця благословив преподобний Пафнутій.
За тиждень до смерті преподобний передбачив свою кончину. Виконавши останню молитву і благословивши братію, він відійшов до Бога 1 травня 1477 року. Преподобний Пафнутій був послідовником преподобного Сергія, ігумена Радонезького.
| Дубенська (Красногірська) ікона Божої Матері | <-- | --> | Перші страстотерпці на Русі Борис та Гліб – любов до брата та смирення дорожчі за життя |
