ПАЛОМНИЦЬКА ПОДОРОЖ УЧНІВ УЧИЛИЩА ДО СВЯТИНЬ БУКОВИНИ

Є подорожі, які дуже скоро забуваються. Але є подорожі, які залишаються з нами на все життя, тому що містять у собі велике духовне діяння. Паломницька подорож до святинь Буковини належить саме до таких.

З 7 по 10 квітня 2016 року з благословіння намісника монастиря «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» відбулася паломницька поїздка учнів та викладачів МДПУ ім. прп. Іоана Дамаскіна по монастирях Чернівецької єпархії.

Наша подорож простягнулася Буковиною… Пізно ввечері ми прибули до Свято-Вознесенського Банченського чоловічого монастиря, який люди називають четвертою Лаврою України.

Наче частинка раю серед суєти світу цього, він хоч і не має вікової історії, але приймає щоденно сотні паломників. Велич місцевих споруд та краса розписів стали справжнім відкриттям. Від краси архітектури й оздоблення тутешніх храмів перехоплює подих. Та просто красиві будівлі не викличуть того захоплення, як ті, що в монастирі. Бо душа тут відчуває зв’язок із Господом, Його благодать. І саме завдяки цьому відчуттю стаєш трішки ближче до небес. Недарма кажуть, що в монастирях земне зустрічається з небесним.

Але справжня окраса обителі не у квітах і кольорах. Головне – це молитва. І тут вона не припиняється ніколи.

Вразило те, що обитель опікується дітьми, які перебувають у дитячому будинку при монастирі у сусідньому селі Мольниці, де проживає зараз більше 400 дітей сиріт (у тому числі і дітей-інвалідів) з усієї України.

У Свято-Вознесенському Банченському монастирі навіть стіни дихають благодаттю, кожен куточок тут наповнений вірою, любов’ю, спокоєм і великою силою. Після ранкової Літургії та смачної монастирської трапези  з Божою благодаттю ми знову вирушили у дорогу.

Розповідь про наступний Аннинський жіночий монастир у селі Вашківці варто розпочати із легенди про його заснування. Гору на околиці Вашківців священною вважали здавна. Легенда свідчить, що в ті часи, коли Буковина перебувала під турецьким ярмом, жила у Вашківцях дівчина на ім’я Анна, яка славилася своєю красою і добрими вчинками. Турки під час одного з набігів дізналися про дівчину й вирішили впіймати красуню, щоб потім продати на невільничому ринку. Рятуючись від ворогів, вона вибігла на гору. З вершини Анна побачила, що турки оточили її. Діватися було нікуди і вона почала щиро молити Бога про порятунок. І коли вороги були вже зовсім близько, сталося диво: земля розступилася і навіки сховала втікачку.

На знак цього дива місцеві християни насипали тут могилу і звели кам’яний хрест, а гора з тих пір почала називатися Анниною. Незабаром з-під гори забив струмок з цілющою водою і сюди почали приходити люди з надією зцілитися за допомогою молитви та святої води. Століттями віруючі не забували про священну гору, приходили сюди, молилися, зцілювалися. А в 1993 році тут був заснований жіночий монастир Святої Праведної Анни.

Монастир вражає своє красою, теплотою, душевністю. Дане місце є знаним по всій околиці. На престольне свято 14 серпня паломники хресними ходами сходяться сюди з усією Буковини. Наявні відомості, що їх кількість сягає 20-30 тисяч чоловік. Це по-справжньому благодатне місце.

Далі ми попрямували до Хрещатицького Іоанно-Богословського чоловічого монастиря. Монастир розташований на великому пагорбі над річкою Дністер, з якого можна споглядати  красивий краєвид на мальовниче містечко Заліщики. Хрещатицький монастир був заснований у XVII ст. та вважається найстарішим, в середині ХХ століття в цій обителі подвизався преподобний Кукша Одеський. Відвідавши Благовіщенський Собор, ми спустились до храму св. Ап. Іоана Богослова та до печер, у яких поселились перші сподвижники монастиря. Дістатись до печери було непросто, шлях сходами над прірвою був справжнім випробуванням, але з Божою допомогою можна подолати всі труднощі. Також у даному монастирі ми могли скупались у святій купелі з цілющою джерельною водою.

Далі шлях нашого паломництва пролягав до Боянського жіночого монастиря. У даному монастирі хор учнів виконав піснеспіви перед Чудотворною Боянською іконою Пресвятої Богородиці. Ікона вперше замироточила 18 грудня 1993 року, під час богослужіння у храмі напередодні свята Миколая Чудотворця.  Присутні християни стали свідками того як очі Богородиці наповнились сльозами, що стікали іконою. Кількість паломників, які вже вклонялися Боянській іконі перебільшує 2 млн. чоловік.

На третій день нашого паломництва ми відвідати Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир. Високо над річкою, в скелях, де світить палюче сонце і постійно віють вітри причаївся цей монастир.

Сказати, що всі були в захваті – не сказати нічого.

Галицький Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир знаходиться в с. Галиця, на висоті 120 м над рівнем Дністровського водосховища. Монастир розташований у природних печерах вапняних скель Галицького яру, по правому, крутому схилу Дністровського каньйону.

За переказами у далекому 1820 році в ніч з 8 на 9 травня троє рибалок, що плили у човні по Дністру, побачили, що в небі над Галицьким скитом яскраві зірочки зібралися у вигляді хреста і довго-довго сяяли серед тихої ночі. Це порахували знаменням і побудували монастир по імені святителя Миколая.

Сьогодні тут можна побачити численні ніші, гроти та невеликі печерки у вапняковій скелі. Переважна більшість з них штучно оброблені та пристосовані під келії ченців. З висоти 120 м над рівнем Дністра відкриваються панорамні види каньйону.

Четвертий день паломництва розпочався зі святкової Літургії, яку очолив єпископ Лонгін (Жар) і яку прикрасив своїм співом хор учнів нашого училища. По закінченні богослужіння відбулася зустріч з владикою, під час якої він преподав своє архіпастирське благословіння та духовні настанови. На прощання ми обмінялися пам’ятними подарунками. Ця зустріч залишиться надовго в спогадах кожного з нас.

Також ми мали можливість познайомитися з життям мешканців дитячого будинку, який заснований і яким опікується владика Лонгін. В будинку створені найкращі умови для дітей. На території дитячого будинку є навчальні цехи, а також дитяча церква, якою опікується братія монастиря. Особливо зворушливим був момент зустрічі з дітьми. Викликає захоплення чистота приміщень, вихованість діток, а також любов вихователів і нянь – насельниць Боянського жіночого монастиря, котрі несуть тут свій послух.

Паломницька поїздка до Буковини була сповнена приємними моментами та незабутніми враженнями. Тепла, дружня атмосфера, атмосфера любові та взаємодопомоги, яка панувала, ще більше надихала до спільної молитви.

Ця поїздка збагатила нас духовно та укріпила нашу віру на шляху добра та милосердя.

<-- -->
Прочитано: 951 раз
Поделиться с друзьями
Популярные статьи:

Отправить комментарий

*