До Бога немає кривої дороги — інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія

0 комментариев | Обсудить
24.06.2020 | Категории: Новини Української Православної Церкви

999

Чому одній людині Бог дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше? В чому полягає головне завдання християнина? Як впливає правильне сповідування віри на молитву та наше земне життя? Чому неможливе спасіння без виконання заповідей Божих? На ці та інші питання «Церковній православній газеті» відповідає Блаженніший Владика Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Предстоятеля напередодні Дня Ангела Блаженнішого владики.

— Ваше Блаженство, Бог любить всіх однаково, чому ж одній людині Він дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше?

— Так, звичайно, Бог любить всіх і не має лицеприяття. Це означає, що у Своєму ставленні до людини Він не дивиться на красу обличчя людини, на її одягу, соціальний стан… Але Богу приємніше ті, хто любить Його, тобто ті, хто виконує Його заповіді. Він Сам сказав: «Хто має заповіді Мої та їх зберігає, той любить Мене» (Ін. 14: 21).

Відносно ж можливостей і талантів — немає людини, яка б не мала талантів, здібностей. У кожної людини свій творчий хист, кожна людина в цьому відношенні є унікальною. Завдання життя — не закопати свої таланти, а розвинути їх і вжити у Славу Божу на користь людей.

Талант можна порівняти з зерном, яке Господь посіяв в кожній людині, а людина вже має зростити його, щоб отримати духовні плоди. За допомогою талантів ми повинні вчитися молитися, прощати, терпіти, любити, дякувати Богові і каятися перед Богом — таланти даються нам для того, щоб через них ми вирощували в собі християнські чесноти, які ведуть людину до вічного спасіння на Небі. А щодо того, чому Господь не дає кожній людині однакову кількість талантів, скажу такі слова: це справа Божа, а не людська. Ми повинні з вдячністю прийняти від Бога ті таланти, яких нас Господь удостоїть, і постаратися молитовно помножити їх.

— У чому полягає головне завдання християнина в ставленні до Бога?

— Християнин повинен постійно себе духовно вдосконалювати. Якщо майстерний лікар або художник постійно себе вдосконалює, щоб відточити свою майстерність, поліпшити своє мистецтво, то і християнин повинен над собою безперервно працювати для того, щоб поліпшити свій образ, даний йому Богом.

— Що є найважливішим у духовній роботі християнина?

— Найважливіше в житті християнина — це молитва. Молитва має величезну силу — вона наближає людину до Бога, руйнує стіну, яку ми самі будуємо між собою і Богом, дає людині відчувати Істини і можливість розуміти волю Божу. А розуміючи волю Божу, людина правильно її творить і цим уподібнюється Богу.

Водночас не всяка молитва наближає людину до Бога, а тільки та, яка грунтується на правильній вірі і на правильному знанні про Бога.

— Без правильної віри не може бути правильної молитви? Як правильна віра може допомогти в молитві до Бога?

— Правильна віра — основа всього духовного життя людини. Якщо людина має правильну віру, то від цієї віри народжується правильна надія — людина сподівається не на себе і багатство, а на Бога. Від правильної віри народжується і правильна любов — не комерційна, а жертовна любов. І на правильній вірі твориться правильна молитва — смиренна молитва, молитва покаяння, вона і наближає людину до Бога.

— Бог досконалий, і Він не потребує ніяких додаткових наших послуг. Чому Господь Іісус Христос попереджає нас: «Хто має заповіді Мої та їх зберігає, той любить Мене» (Ін. 14: 21)?

— Заповіді, які Господь наш Іісус Христос дав нам, потрібні самій людині, а не Богу. Закликаючи нас дотримуватися заповідей, Бог сповіщає нам Свою Божественну волю. Господь попереджає нас, що для того, щоб бути учасниками та жителями тих прекрасних палаців, які Господь приготував для люблячих Його, потрібно жити згідно з Його заповідями. Ці заповіді Господь дав нам для нашого блага, вони нам потрібні. Якщо людина обманює, краде, здійснює інші гріхи, то тим самим пошкоджує себе, ранить свою душу, завдає собі шкоди. Бог не хоче, щоб грішник загинув, тому дає нам заповіді як ліки, за допомогою яких ми можемо зберегти себе від гріховних падінь і зцілитися від гріховних виразок, щоб тут на землі та в вічності бути з Богом.

Господь хоче, щоб людина була причасником Його благ, Його блаженства. Людина створена для блаженного життя, для того, щоб жити в мирі, радості, щасті, вона не створена для мук. Але, на жаль, ми це втрачаємо, коли робимо те, що шкідливо для нашої природи. Божественний закон нагадує про те, якою повинна бути людина, як вона повинна вчиняти, що повинна робити, живучи на цій землі.

— Деякі люди кажуть, що вони Божі заповіді настільки піднесені й складні для виконання (возлюби ворога свого, підстав ліву щоку…), що далеко не всі можуть виконати їх і врятуватися в вічності. І що з любові до людини варто було б їх якось полегшити, пристосувати для нашого світу…

— Неправильно так думати. «Неможливе людині — можливе Богові» (Лк. 18: 27). Бог спасає людину, якщо людина цього хоче, якщо людина всі свої зусилля спрямовує до того, щоб виконати заповіді Божі. «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, досягають його» (Мф.11: 12). Але той труд, який звершує людина для свого ж порятунку, не відповідає тій величі, якою прикрасить Бог тих, хто сподобиться бути спасенними в Царстві Небесному.

Господь наш Іісус Христос сказав, що «хто приходить до мене, не вижену геть» (Ін.6: 37). Кожному, хто хоче врятуватися, Він простягає Свою всесильну руку і веде до спасіння. Господь у Своїй Церкві залишив нам всю повноту Благодаті для нашого спасіння. І коли людина духовно трудиться, очищає своє серце і таким чином стає здатною прийняти Благодать Божу, то всі заповіді Божі стають для неї бажаними, радісними і не важкими, тому що Благодать Божа втішає серце людини і дає силу виконувати їх.

Якщо сьогодні людина не відповідає тим вимогам і правилам, про які Євангеліє нагадує нам, але визнає ці заповіді, вона зберігає шанс бути врятованим. Вона може в останній момент, як розбійник на хресті, сказати: «Прости!» – і Бог простить. Однак для цього потрібно пізнати Господа. Розбійник не був індиферентним, йому не було все одно, хто як думає про Бога. Він сказав: «Ти Господь, Ти страждаєш безневинно, а я по заслугах страждаю» (Лк.23: 42) – це правильне розуміння Бога зробило розбійника здатним бути спасенним в останні години.

— Ви говорите про важливість для порятунку визнавати Заповіді Божі, що містяться в Євангелії і зберігаються в Православній Церкві. Що для цього потрібно робити?

— Для цього потрібно зберігати чистоту святої Православної віри, яка містить неушкодженими Заповіді Божі, не відступати від Православної віри нікуди, ні вліво, ні вправо. Сьогодні нас намагаються збити з пантелику, втручаються в справи Церкви, вказують, куди ми повинні йти, що ми повинні робити. Те, що ми повинні робити, давно прописано у священних законах, а тлумачами цих законів ми маємо святих Отців. Саме вони правильно тлумачать священні закони, а не люди, далекі від Церкви, які за своєю духовною недосвідченість нібито хочуть зробити добро, але це добро виявляється злом.

Святий Іоанн Хреститель, готуючи людей до приходу Спасителя, закликав «зробити прямими шляхи свої» (Мк. 1: 3). До Бога немає кривої дороги. Тому ми повинні зберігати чистоту святої віри, щоб нам не загубитися в цьому житті та сподобиться в вічності бути з Богом.

Записав протоієрей Владислав Софійчук

<-- -->
Прочитано: 485 раз
Поделиться с друзьями
Популярные статьи:

Отправить комментарий

*