Козельщанська ікона Божої Матері належить до ікон, найпізніших за часом прославлення (1881), і водночас до найбільш шанованих.
У XIX ст. вона належала роду Капністів і була їхньою родинною святинею. Ікона перебувала в селі Козельщині Полтавської губернії. На сирній седмиці 1880 р. дочка В. І. Капніста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного нахилу вбік, і наклав гіпсову пов’язку. Через деякий час її повезли до харківського хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги під час ходіння, було зроблено особливий черевик зі сталевими пружинами, що охоплювали ногу вище коліна, і наказано приймати теплі ванни. Минув піст, але хвора не відчувала полегшення.
Після Великодня Марія відчула страшний біль і в іншій нозі, яка в неї викривилася, як і перша. В. І. Капніст знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих та вдягнув на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами та гірським повітрям. Подорож на Кавказ і лікування завдали ще більших страждань. Сили дівчинки впали, вона втратила всяку чутливість у руках і ногах та не відчувала навіть уколів. Під час огляду, крім колишніх ушкоджень організму, було знайдено ще вивихи в плечових суглобах, у лівому стегні й крайню чутливість у хребетному стовпі по всій його довжині. Такий сильний ступінь хвороби і невідомість її причини змусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав із хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до найвідоміших лікарів, які заявили, що вони безсилі перед хворобою.
Батьки і хвора вже зневірялися в порятунку. Але несподівано з’явилася можливість звернутися до допомоги закордонного професора. Оскільки до його приїзду в Москву залишався тривалий час, хвора попросилася додому. Батько відпустив її в село, взявши зі своєї дружини слово привезти хвору доньку до Москви, коли отримає повідомлення про приїзд професора. 21 лютого 1881 р. отримали телеграму, що професор їде в Москву. Така звістка стривожила хвору: чи не виявиться і він, як інші, безсилим?
Мати, вирішивши їхати наступного дня, вказуючи на сімейний образ Божої Матері, сказала доньці: “Машо, ми завтра їдемо до Москви, візьми образ Божої Матері, почисть Його ризу і міцніше помолися перед нашою Заступницею. Проси, нехай допоможе нам благополучно здійснити шлях і вилікувати твою хворобу”. Хвора і сама, втративши надію на земних лікарів, усю надію поклала на Бога і довірила свою долю Небесній допомозі. Ікона ця здавна була відома як чудотворна. За переказами, вона особливо допомагала дівчатам, які вдавалися до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. Водночас встановився звичай, щоб той, хто молиться, чистив ризу на іконі, протираючи її ватою або рушником. Притиснувши до грудей святу ікону, хвора, за допомогою матері, протерла її й усю тяжкість недуги, скорботу та відчай душі вилила перед ликом Божої Матері. І старанна, полум’яна молитва хворої дівчинки була почута. Вона відразу відчула силу в руках і ногах та голосно закричала: “Мамо! мамо! я відчуваю ноги! Мамо, я відчуваю руки”. Вона зірвала металеві упорки та бинти і стала вільно ходити кімнатою, продовжуючи тримати побожно у своїх руках образ Божої Матері. Негайно запросили парафіяльного священника і перед образом Божої Матері було звершено подячний молебень. Радісна подія стала скоро відомою в навколишніх селах. Мати поїхала до Москви з одужалою донькою і взяла з собою святий образ Божої Матері. Чутка про зцілення швидко поширилася Москвою, і народ став стікатися спочатку в номер гостиниці, а потім до церкви, куди перенесли ікону. Від ікони сталося ще кілька зцілень. Коли сім’я повернулася додому до Козельщини, вся околиця вже знала про зцілення від Козельщанської ікони Божої Матері, що відбулися в Москві, і багато хто зібрався для поклоніння образу. Зберігати далі ікону в будинку не було можливості, і, з дозволу Високопреосвященного Іоанна, архієпископа Полтавського, 23 квітня 1881 року ікону було перенесено до спеціально влаштованої тимчасової каплиці. Щодня з самого ранку не замовкав перед образом молебний спів і читання акафістів.
1882 року було збудовано храм, а ухвалою Святішого Синоду від 1 березня 1885 року було засновано жіночу громаду, 17 лютого 1891 року перетворену на жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Під час закриття монастиря 1929 року ікону таємно винесли черниці до скиту села Обиток, а після його закриття 1932 року вона негласно зберігалася в містечку Кобеляках. У 1941–1949 роках святиня знову перебувала в Козельщинській обителі. Потім вона знаходилася у Лебединському монастирі на Черкащині, а з 1961 року перебувала в київській квартирі у колишніх козельщинських насельниць. Тільки 23 лютого 1993 року ікона повернулася до Козельщини.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Быль о помощи святого Николая Чудотворца в наши дни | <-- | --> | Молитвенное правило (продолжение) |
