Згідно з церковним переданням, Тихвінська ікона є одним із прижиттєвих зображень Діви Марії, яке належить пензлю святого Луки. Після написання святий образ був переданий учню євангеліста Луки Феофілу в Антіохію. Коли ж він помер, ікона була перенесена до Єрусалима. Згодом, у V столітті, образ зайняв почесне місце у спеціально для нього збудованому Влахерському храмі у Константинополі, де і знаходився до 1383 року, коли таємниче зник із церкви.
Після цього ікона з’явилася над водами Ладозького озера поблизу міста Тихвін, осяяна світлом. На місці її з’явлення було побудовано храм Успіння Пресвятої Богородиці, а через деякий час поряд було облаштовано чоловічий монастир.
У 1613–1614 роках монастир дивовижним чином був врятований від навали шведського війська. Коли шведи наближалися до обителі, іноки вирішили тікати із неї, взявши з собою чудотворну ікону, проте не змогли зрушити її з місця. Це чудо спонукало їх відмовитися від свого наміру, і вони залишилися в монастирі, уповаючи на захист Божої Матері. Незначні за кількістю захисники монастиря успішно відбивали напади набагато чисельнішого шведського війська. Нападники то бачили велелюдне військо, яке йшло на допомогу захисникам монастиря, то якесь небесне воїнство, і кидалися тікати. Зрештою, обитель, де зберігалася Тихвінська ікона Божої Матері, була врятована.
Під час Другої світової війни ікона була вивезена до Німеччини, а вже звідти потрапила до Сполучених Штатів Америки. Образ зберігався у Свято-Троїцькому соборі міста Чикаго до 2004 року, коли був повернутий до відбудованого монастиря в Тихвіні.
| Старец Паисий Святогорец. Сила доброго помысла | <-- | --> | Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий): «Учителю благий…» |
